Як писати про війну та жінок – рекомендації для комунікаційників та журналістів – Ксенія Букшина, Директорка  Інституту конструктивної журналістики та нових медіа

Вже під час великої війни Україні вдалося зробити кілька важливих кроків на шляху до рівноправного суспільства – зокрема, ратифікувати Стамбульську конвенцію, оновити Національний план дій (НПД) з виконання резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека». Україна першою серед держав ООН ухвалила такий план в умовах конфлікту – російської агресії, що триває з 2014 року. 

Також у травні уряд України та ООН підписали меморандум про співпрацю щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах війни, що допоможе в розслідуванні воєнних злочинів РФ проти українців, особливо жінок і дівчат.

Напад РФ розвертає суспільство у бік традиційного гендерного порядку та уявлень про ролі чоловіка та жінки. Жінки стали більше навантажені доглядовою працею. Про них все менше говорять у ЗМІ як експерток та лідерок. Проблеми у вигляді домашнього та сексуального насильства зникають з обговорень, але у реальності нікуди не поділися. Натомість стали більше табуйованими та чимось «не на часі».

Аби протистояти, потрібно говорити – багато, голосно, але конструктивно. Наразі українські ЗМІ роблять це недостатньо, свідчить проведене нещодавно дослідження Контент-аналіз інтернет-видань та соціальних мереж на тему «Жінки, мир, безпека» Інституту конструктивної журналістики і нових медіа. 

Що можна зробити вже зараз, щоб права жінок були захищені на рівні з чоловіками? Кілька рекомендацій.

1. Висвітлюйте жіноче лідерство

Запрошуйте більше експерток, коментаторок, представниць громадянського суспільства, не тільки медійних лідерок. Розповідайте більше історій про організації, створені жінками для розв’язання питань війни, особливо про локальні організації.

Нещодавно українська правозахисниця Олександра Матвійчук потрапила до топ-25 найбільш впливових жінок світу від Financial Times. До цього організація, яку вона очолює, отримала Нобелівську премію миру. Та чи багато ви чули про цю видатну українську захисницю у вітчизняних медіа до визнання світу?

Щоб це змінити, вкрай важливо показувати, що попри нав’язані суспільству стереотипи, жінки здатні стратегічно мислити, аналізувати, ухвалювати рішення.

2. Жінка у війну – важлива

Після повномасштабного вторгнення кількість жінок у лавах української армії зросла до 22%, та наразі є одним з найвищих показників серед європейських країн. При цьому згадок зі словом «військовослужбовиця» в медіа у 38 разів менше, ніж із «військовослужбовець». Важливо пам’ятати та наголошувати, що проти ворога воюють не тільки «наші чоловіки» – таке звичне серед людей формулювання – але й «наші жінки».

Розповідаючи про захисницю, важливо висвітлювати не тільки особисті історії та подвиги, а й акцентувати на її професійності.

Наразі більшість матеріалів у ЗМІ про військовослужбовиць стосуються проблем із жіночою військовою формою. Це добре, адже за вісім років війни держава, на жаль, так і не спромоглася розробити для захисниць належне спорядження, тож це доводиться робити волонтерам. Однак при цьому інші проблеми захисниць, як-от гігієна, дискримінація, доступ до медичного захисту – висвітлені недостатньо.

3. Уникайте узагальнень та стигматизації

Звичайно, значення захисників для країни – вкрай важливе. Втім на перемогу зараз також працює кожен свідомий українець та українка.

Важливо пропорційно відображати навантаження й небезпеки для жінок під час війни та після перемоги – привертати увагу до різних ролей жінок та їхніх проблем у різних ситуаціях: жінки, чиї чоловіки на фронті, матері, переселенки, постраждалі тощо.

Не стигматизуйте окремі групи населення та не сприяйте цьому. Зараз, на жаль, чи не найбільше від цього страждають тимчасово переселені українки, які, таке враження, «винні всім». Історій про те, скільки ці жінки роблять для допомоги державі – у ЗМІ майже не знайти.

4. Говоріть про наслідки війни на ментальне здоров’я

Війна – це радіація, яка роз’їдає нас зсередини, й вона несе неминучі наслідки для ментального здоров’я. Питання адаптації ветеранів, ветеранок та звичайних громадян, які постраждали від цієї війни, повинне висвітлюватись у ЗМІ регулярно. Й не лише в загальних рисах, а саме в контексті впливу на різні категорії та групи населення.

5. Не закривайте очі на складні теми

Публікацій на тему домашнього насильства у медіа цьогоріч стало вдвічі-втричі менше, ніж у 2021 році. При цьому проблема насилля нікуди не поділася. Натомість з’явилися речі, обговорення яких суспільство табуює: наприклад, що наші захисники можуть бити своїх дружин, сексуальне насильство на окупованих територіях, про жінок-військовополонених. Потрібно шукати шляхи не замовчувати ці теми – а виробити власні політики їх висвітлення.

6. Дотримуйтеся ґендерного балансу

Журналістам та комунікаційникам було б корисно створити власні бази даних з інформацією про жінок-експерток, та запрошувати їх до створення матеріалів – від новин до відео та подкастів – із різних тем.

На рівні медіа варто переглянути та закріпити ґендерно чутливі редакційні політики.

Досвід України – унікальний, ще ніхто не мав війни водночас на інформаційному та на військовому фронті. Тож було б чудово також дійти спільних правил на рівні медійної спільноти.

Авторська колонка підготовлена за фінансової підтримки проєкту «Підтримка жінок, миру та безпеки в Україні», який реалізується ГС «Центр економічного відновлення» (ЦЕВ) у консорціумі з ГО «Ла Страда – Україна», ВГО «Поруч» та ГО «Інститут конструктивної журналістики та нових медіа», за підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Її зміст є виключною відповідальністю Ксенії Букшиної і не обов’язково відображає позицію Посольства Великої Британії в Україні або організацій-членкинь консорціуму проєкту.