Ірен Феллін: “Для ефективної реалізації гендерної рівності в українській армії, недостатньо лише присутності жінок.”
Участь жінок у запобіганні та вирішенні військових конфліктів підтверджена численними науковими дослідженнями як важливий фактор досягнення сталого миру та післявоєнного відновлення. Заключення довшого та стійкого миру, врахування гендерно-специфічних аспектів у відбудові, захист прав вразливих соціальних груп та гарантування прав та свобод — лише частина наслідків активної участі жінок.
Роль жінок в армії істотно змінилася протягом років. У сучасних арміях по всьому світу жінки служать не лише підтримуючи військо, а й безпосередньо беручи участь у боротьбі. Участь жінок у бойових підрозділах показує, що фізична сила – не єдиний визначальний чинник ефективності на полі бою. Жінки привносять нові навички, погляди та підходи до вирішення проблем, вони демонструють видатну адаптивність, лідерство та професіоналізм, розбиваючи міф, що ці якості є чоловічими.
Крім того, включення жінок до збройних сил робить армії більш людяними. Присутність жінок в армії сприяє культурі інклюзивності, співчуття та розуміння, що може призвести до більш відповідальних і етичних дій на полі бою.
Україна зараз переживає вирішальний момент, який має потенціал змінити не лише армію, але й оборонний та безпековий сектор, а також суспільство в цілому. З понад 60 000 жінок, які служать в Збройних Силах, та понад 130 000, які працюють у секторі безпеки та оборони, ці жінки проявили великий рівень відданості, професіоналізму та стійкості в обороні суверенітету країни. Жінки демонструють високу відданість і готовність служити на рівних з чоловіками, однак важливе питання залишається відкритим: чи отримують вони рівні умови та чи існує справжня рівність в українській армії?
В ексклюзивному інтерв’ю Ірен Феллін, радниці Генерального секретаря НАТО з питань жінок, миру та безпеки платформі W2U, ми говоримо про те, як участь жінок у Збройних Силах не лише перетворює військовий ландшафт, але й спонукає переглянути загальні уявлення про гендерну рівність та гуманітарні цінності. Ця дискусія виходить за межі простої статистики та підкреслює необхідність глибокого аналізу багатогранних аспектів рівності та важливість заходів, необхідних для розвитку цього процесу.
Які висновки щодо участі українок у війні можна зробити зараз? Які зміни ви спостерігаєте сьогодні, і до яких довгострокових результатів це може призвести?
Українські жінки активно брали участь у різних війнах протягом історії, включаючи Другу світову війну та події з 2014 року, пов’язані з російською агресією проти України. Вони служили в бойових підрозділах, надавали медичну допомогу та вносили свій вклад у різних областях. З 2018 року жінки поступово стали призначатися на всі військові посади і отримали такі ж обов’язки та можливості, як і їхні колеги-чоловіки, що стало значним проривом для ЗСУ. Ці зміни та відчуття потреби українських жінок долучитися до боротьби призвели до збільшення їх кількості у Збройних Силах.
Збільшення участі жінок в армії з часом сприятиме досягненню більшої гендерної рівності та автономії жінок в українському суспільстві. Це також допоможе подолати виклик традиційних гендерних ролей та стереотипів, показуючи, що жінки рівноцінно здатні служити в бойових підрозділах і приносити внесок у національну оборону, як і чоловіки.
Масовий жіночий призов також може сприяти культурним і соціальним змінам у сприйнятті ролі жінок в суспільстві, сприяючи більш інклюзивному та рівному суспільству, де жінки будуть розглядатися як повноцінні учасниці національної безпеки.
Це може допомогти вирішити такі проблеми, як дискримінація за ознакою статі, сексуальне насильство та сприяти розвитку кар’єри жінок в сферах оборони та безпеки. З більшою кількістю жінок, що служать в армії, існує також потенціал для різноманітних навичок та перспектив. Ця різноманітність може покращити ефективність Збройних Сил, оскільки різноманітні погляди сприяють більш інноваційному та всебічному пошуку рішень.
Що може підсилити позитивні наслідки цих змін? Що повинно бути вирішено урядом, бізнесом та громадянським сектором сьогодні?
Підтримка гендерної рівності в українських збройних силах вимагатиме багатогранного підходу, який включає в себе збільшення призову жінок, але не обмежується лише цим. У цьому відношенні Україна зробила величезні кроки у підвищенні рівності між жінками та чоловіками в армії, включаючи збільшення доступу жінок до військових посад та офіцерських посад, в роботі над гендерними стереотипами та включенні жінок у місцеві ініціативи діалогу на сході України.
Під час мого візиту до Києва в травні цього року я була рада почути від своїх українських співрозмовників в Міністерстві оборони, що всі правові бар’єри, які заважали жінкам добровільно призначатися на всі бойові посади, були скасовані. Позитивний вплив таких реформ відображається в кількості жінок в Українських Збройних Силах сьогодні – їх приблизно 20%. Це вражаючий показник, навіть за стандартами союзників. З більше ніж 60 000 жінок, що служать в Міністерстві оборони, близько 43 000 одягнені в форму, а ще приблизно 5 000 перебувають на передовій.
Наявність жінок та займаніі ними посади в сфері безпеки та оборони, включаючи вищі ранги та керівні посади, є важливими для просування моделі керівництва, в якій гендерна рівність знаходиться в центрі уваги, забезпечуючи включення різноманітних поглядів та покращення ефективності та реагування на зусилля забезпечення безпеки та оборони.
Проте для ефективного впровадження гендерної рівності в Українській армії недостатньо мати жінок на посадах.
Крім того, необхідно розробити політику, спрямовану на гендерно чутливий підхід, яка сприяє рівним можливостям для жінок і чоловіків. Це може включати політику, пов’язану з призовом, кар’єрним зростанням, а також гендерно чутливу підготовку та освіту для всього персоналу.
Тому я можу тільки привітати той факт, що в Україні проводиться навчання з питань “Жінки, Мир і Безпека” та гендерної рівності для посадовців та фахівців в сфері безпеки та оборони.
Ще одним практичним кроком до досягнення гендерної рівності в Українській армії є забезпечення — аби військові установи, споруди та обладнання відповідали потребам як жінок, так і чоловіків. Це також включає доступ до гендерно чутливої медичної допомоги, відповідних установ та послуг щодо догляду за дітьми. Робота із зміною суспільних уявлень щодо участі жінок в армії за допомогою інформаційних кампаній, представлення в ЗМІ та просування позитивних жіночих образів може допомогти подолати гендерні упередження та стереотипи.
Ігнорування потреб жінок означає ефективно дбати лише про частину Збройних Сил.
Тому було дуже інформативно почути від українських посадовців, що вони працюють над розробкою нової уніформи, яка буде пристосована для жінок, а також досліджують способи полегшення бронежилетів, оскільки вони виявилися причиною травм спини. Забезпечення такими персональними засобами захисту і уніформою, пристосованою для жінок, є важливим для уникнення непотрібних проблем та викликів.
В сфері допомоги жінкам на фронті та наближення гендерної рівності в цій галузі українське громадянське суспільство і добровольці також відіграють ключову роль, і це мене вражає.
В серпні цього року Міністерство оборони України схвалило перший літній комплект форми для жінок, які служать в Збройних Силах, розроблений і протестований ГО “Arm Women Now” з Києва.
Понад 60 000 жінок офіційно служать в українській армії, про що свідчить ця тенденція і до чого може призвести це явище в перспективі?
Вражаюча кількість жінок, які служать в українській армії, призведе до кількох негайних та довгострокових змін.
Негайні зміни стосуються освіти, навчання та міжнародного співробітництва. Надання комплексних освітніх та навчальних програм, які забезпечують жінок необхідними навичками та знаннями для активної участі в армії, може підвищити їх ефективність на полі бою.
Це включає бойову підготовку, медичне навчання та розвиток лідерських якостей. Залучення до міжнародного співробітництва та партнерств, таких як співпраця з НАТО, для обміну кращими практиками та досвідом щодо сприяння участі жінок в армії може надати цінні підказки та підтримку.
Фактично, сьогодні українська армія є джерелом широкого спектру оперативних знань, якими НАТО та союзники можуть використовувати.
Після війни важливо, щоб ці зміни були сталими і повністю інтегрованими. Поки триває агресія Росії, в Україні вже розпочали планування відновлення. Для забезпечення сталості цього відновлення потрібно зробити все можливе для гарантування повноцінної участі жінок у відновленні після війни.
