Гендерна рівність в країнах-членах НАТО. Як в Естонії підтримують жінок у армії
Участь жінок у запобіганні та розв’язанні військових конфліктів важлива для досягнення миру і полегшення відновлення після війни. Згідно дослідження ООН Жінки “Участь жінок у мирних переговорах: Зв’язок між присутністю та впливом” залучення жінок і жіночих груп громадянського суспільства у мирних переговорах зменшує ймовірність невдачі укладення угоди на 64% і збільшує її тривалість на 35%, строк укладання такої угоди в середньому становить п’ятнадцять років.
Активна участь жінок в миротворчих операціях розширює перспективи управління конфліктами, сприяє більш інклюзивним політичним рішенням та покращує ефективність та стабільність місій. Крім того, дослідження “Гендерні перспективи та військова ефективність: Впровадження Резолюції РБ ООН 1325 та Національного Плану дій з питань жінок, миру та безпеки”встановлюють пряму кореляцію між участю жінок у миротворчих операціях та результативністю та ефективністю миротворчих підрозділів. Тим не менше, переконливі дані – важливою є не тільки чисельна збільшеність, але і “видима” участь жінок, над якою системно працюють країни “гендерного мейнстримінгу”.
Щоб зрозуміти, як залучають жінок в країнах НАТО і яким чином кращими від цього стають їхні армії, до яких суспільних змін призводить такий процес і яким чином заохочується жіночий призов, ми говорили з Інгрід Мюлінг із Збройних сил Естонії. Інгрід з колегами активно імплементують гендерний підхід та впроваджують план дій НАТО “Жінки, мир та безпека”.
У Естонії жінки можуть вступати до лав збройних сил з 2012 року. Сьогодні естонки все більше цікавляться кар’єрою в національному секторі оборони, і залучення до армії зростає. Хоча у естонському суспільстві поки що не підтримують обов’язковий військовий призов для жінок, це може змінитися, оскільки представництво жінок у національній обороні продовжує зростати. Кількість жінок в естонській армії становить близько двох відсотків від загальної кількості новобранців, збільшення цього показника є пріоритетним зараз. Участь жінок у військовій службі є добровільною, є можливість відмовитися протягом 90 днів.
– Інґрід, дякую за час і нагоду провести цю розмову. Будь ласка, розкажіть про історичний шлях жінок в армії Естонії. Як жіночий призов впливає на посилення гендерної рівності?
У 1991 році, коли Естонія відновлювала свою незалежність, Збройні сили будувалися з нуля – ми не успадковували жодної існуючої структури від радянської влади, а створили всі служби (Армію, Флот, Повітряні Сили) з нуля. У ті дні жінки приєднувались до військ головним чином як фахівці (фінанси, право, медицина та інше).
Коли в 1992 році Естонія почала підготовку офіцерів, перші жінки почали навчання разом з чоловіками.
Естонія вирішила мати обов’язкову військову службу для чоловіків, але не для жінок. Тим не менше, деякі жінки хотіли пройти військову підготовку добровільно. Основною перепоною протягом 1990-х та 2000-х років була законодавча база, яка не дозволяла цього. На практиці ті жінки, які хотіли служити за призовом, укладали угоди з командирами частин та працювали за контрактом.
Проте з юридичної точки зору існувала велика різниця між працівниками та призовниками, і цей підхід був безперечно нестійким. Також, коли жінки хотіли приєднатися до військ як контрактовані військовослужбовці чи стати старшими сержантами, чоловіки мали суттєву перевагу, оскільки вони отримали базові навички під час військової служби, тоді як жінки часто не мали базової підготовки та розуміння військової організації.
Варто відзначити, що жіночі офіцери та контрактні військовослужбовці служили на тих самих засадах, що і чоловіки. Також багато жінок і чоловіків, які мали вищу освіту і хотіли служити як медичні, громадські чи юридичні офіцери, проходили курс резервних офіцерів (2-3 місяці базового курсу офіцерів) та отримували призначення після його завершення.
Які ключові результати в підході до гендерної рівності на сьогодні в Естонії? Яка роль сталого підходу та стандартів в інтеграції гендерної рівності, збереженні та масштабуванні досягнутих результатів?
Естонія вирішила дозволити жінкам вступати на військову службу за призовом добровільно в 2012 році. До цього в суспільстві велись дискусії щодо призову жінок, більшість підтримувала добровільну службу, лише дуже кілька висловлювало підтримку обов’язкової служби для жінок. Приблизно 30 жіночих призовників розпочали службу в 2012 році. З того часу кількість зростає щороку і на сьогодні складає приблизно 100 (близько 3% від усіх призовників).
Це була фундаментальна зміна, оскільки проходження військової служби дає жінкам можливість отримати відповідну базову підготовку та бути на одному рівні з чоловіками, якщо вони хочуть обрати військову кар’єру.
Старшим офіцерам та прапорщикам перед цією зміною довелося вирішити багато питань, що переважно стосувались окремих засобів гігієни та проживання. Це було зроблено швидко і ефективно. Для жінок були забезпечені окремі душі / туалети та окреме проживання за бажанням. Однак більшість віддає перевагу залишатися разом із своєю групою / взводом.
У 2017 році Міністерство оборони Естонії прийняло політику залучення більшої кількості жінок на військову службу. На практиці це означає підвищення обізнаності серед дівчат про кар’єрні можливості в армії та надання їм можливості провести день як “тінь” призовника чи іншого військовослужбовця та побачити, як відбувається служба на власні очі. Оскільки кількість призовників відносно невелика, кількість активних службовців серед жінок становить 10%, більшість з них – офіцери та прапорщики.
Які підходи використовуються, які програми впроваджуються для забезпечення рівноваги між роботою та сім’єю для жінок, їхніх дітей і сімей?
Спеціальних програм немає, оскільки естонське сімейне законодавство дуже сприятливе до родини.
Військовий персонал підлягає тим же законам, що і цивільні громадяни – відпустка по догляду за дитиною, обмеження щодо виконання небезпечних завдань під час вагітності, право зберігати роботу протягом періоду батьківської відпустки і т.д.
Збільшується кількість чоловіків-військовослужбовців, які візьмуть батьківську відпустку. В Естонії оплата батьківської відпустки ґрунтується на заробітній платі, і як чоловіки, так і жінки не втрачають доходу, перебуваючи вдома з дитиною.
Сімейні заходи – походи, вечірки та інше, організовані військовими підрозділами, є дуже популярними. Збройні сили – це хороше місце для служби батьків, оскільки урядова організація повинна дуже точно дотримуватися правил, що стосуються їхніх прав. Іноді ротація члена сім’ї до інших місць може бути проблемою. Тим не менше, оскільки Естонія – невелика країна, сім’ї зараз зазвичай утримують свій будинок, а військовослужбовець подорожує або залишається в гуртожитку протягом тижня. Міністерство оборони Естонії збільшило будівництво казарм/гуртожитків для тих офіцерів/прапорщиків, які проживають в інших місцях.
Які є підходи до професійного розвитку та мобільності? Як досягається гендерна рівність у відношенні до професійного зростання та лідерства?
Роль жіночих командирів повільно зростає. Найвищий чин жіночого офіцера – командир батальйону (полковник). Більшість провідних медичних офіцерів – жінки, також зростає кількість жіночих командирів взводу та командирів роти.
