Домашнє насильство під час війни
Міфи та реальність
Через війну та кризу в країні домашнє насильство нікуди не зникає. Марина Легенька, віце-президентка ГО «Ла Страда», вважає, що це пов’язано з тим, що люди не завжди можуть справитися з емоціями та трансформувати або пережити той жах, свідками якого стають.
«В умовах війни рівень психологічного насильства взагалі зріс. Воно з’явилося навіть у сім’ях, де жодним чином не проявлялося до повномасштабного вторгнення. Особливо це характерно для сімей внутрішньо переміщених осіб, які втратили соціальні зв’язки, роботу, змінили місце проживання», – зазначила Марина Легенька.
З моменту старту бойових дій також зріс рівень економічного насильства — зокрема, більшість таких випадків стосується вигнання з дому, відсутністю належної підтримки дітей у харчуванні, одязі, медичній допомозі тощо.
Під час війни стало значно складніше реагувати на випадки насильства на тимчасово непідконтрольних Україні територія та міст, де ведуться активні бойові дії. У такому випадку працівники гарячої лінії з протидії насильству можуть лише працювати в телефонному режимі чи онлайн форматі».
Експерти прогнозують, що кількість випадків домашнього насильства надалі буде лише зростати. Це пов’язано з тим, що в Україні бракує інструментів роботи з тим, що стосується цієї проблеми.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації працює 24/7. Отримати допомогу можна, зателефонувавши на номер 116-123 з будь-якого мобільного оператора. Фахівці гарячої лінії можуть надати психологічну, юридичну, інформаційну і соціальну підтримку та, у разі необхідності, перенаправити до інших структур. Це безкоштовно, в тому числі відсутня плата за мобільний зв’язок.
