Домагання в армії: що робити?

Наразі в Україні у лавах Збройних Сил несе службу чи не найбільша кількість жінок у світі — за різними оцінками, кількість військовослужбовиць сягає 75 тисяч. Але так було не завжди. Аж до 2018 року жінки офіційно не мали права обіймати певні посаді.

У 2021 році було створено робочу групу, щоб боротися з проявами дискримінації та сексуальних домагань в армії. Проте проблема все ще залишається актуальною: жінки, які зазнали домагань, майже завжди мовчать про це, бо бояться осуду чи вважають, що у війну піднімати такі питання “не на часі”. 

Важливо! Скаржитися на дискримінаційну поведінку варто на гарячу лінію Міноборони — 0 800 500 442 або до військової служби правопорядку (ВСП). У випадку, якщо було скоєно злочин, необхідно писати заяву до правоохоронних органів та/чи подавати рапорт керівнику.

Війна не означає, що треба мовчати про домагання.

Як подати заяву про вчинення злочину? 

Є декілька способів це зробити — звернутися до свого командування або одразу до правоохоронних органів (це поліція, прокуратура, ВСП). 

Звернення до командування: необхідно написати рапорт на імʼя командира взводу, роти, полку, військової частини, начштабу.  Після цього керівництво має передати заяву до ВСП, яке ініціює службове розслідування. Якщо кривдника визнають винним, він отримає догану і його позбавляють премії в 100 тисяч гривень.

Для того, аби добитися звільнення кривдника з лав ЗСУ, необхідно звертатися до правоохоронних органів. Командування не може вам заборонити звертатися до правоохоронців. У заяві потрібно детально описати ситуацію та надати всі відомі дані про кривдника: імʼя, посада, місце роботи, проживання, прикмети, наприклад, тату чи годинник, одяг, в якому він був у той день. 

Якщо домагання було фізичним та залишилися сліди на тілі, необхідно звернутися звернутися в поліцію та задокументувати це. 

Якщо йдеться про згвалтування, потрібно звернутися з заявою про злочин до ВСП або поліції та зафіксувати докази на судмедекспертизі. Зокрема, зробити огляд ударів чи слідів удушення, взяти мазки, перевірити пошкодження статевих органів, взяти зразки сперми чи інших рідин кривдника, можливо, клітини шкіри з-під ваших нігтів, якщо ви дряпалися, коли відбивалися. Це треба зробити якомога швидше. 

Іноді правоохоронці відмовляються проводити судмедекспертизу — наприклад, якщо ви не виглядаєте побитою та скривдженою. Тоді звертайтеся до поліції чи ВСП з вимогою її провести. Якщо це не дає результату, звертайтеся до гінеколога в звичайній лікарні. Лікар огляне вас та надасть висновок про пошкодження статевих органів — це замінить судмедекспертизу.

Військовослужбовиць не можна карати за те, що вони подали скаргу чи написали заяву. Якщо ви боїтеся за життя та здоровʼя, треба звернутися до командира. Якщо ж вам страшно чи соромно говорити про домагання загалом, а не через погрози, то зверніться до психолога.

Якщо вашу скаргу або заяву ігнорують, оскаржити бездіяльність правоохоронців можна через суд. Для цього потрібна допомога адвоката або юриста. 

Важливо! Командування чи правоохоронці не можуть відмовитись розглядати вашу через воєнний стан. Це незаконно.

За матеріалом The Babel