Гендерні зміни у регламенті КМУ: шлях до розвитку країни – Сергій Ніжинський, Експерт з гендерних питань, Заступник Міністра соціальної політики 2019-2020 рр

Зміни до законодавства – це результат імплементації міжнародних норм і цілей сталого розвитку і, безумовно, етап виконання угоди про асоціацію з Європейського Союзу. Як приклад – ратифікація Стамбульської конвенції за тиждень до того, як Україна стала кандидатом у члени ЄС. Це стало колосальним поштовхом, адже саме Стамбульська конвенція і упорядкування гендерних питань, дало можливість розпочати юридичну й правову роботу з упорядкування законодавства в рамках гендерного впливу і гендерного оцінювання в цілому. Також вдалося створити профільні групи з державних службовців, міжнародних та громадських організацій, які проводять методичні  роботи спільно з уповноваженими з прав з гендеру, імплементувати це в зміни в регламент. Зараз наша мета – затвердити цей регламент. Як тільки це відбудеться, він стає Конституцією по імплементації праці прав жінок і чоловіків та впорядкуванню всього законодавства, яке було не підготовлене і не вирівнювало ні квотування жінок, ні їхні права, ні їх захист.

Шлях до затвердження регламенту

Першочергова мета профільної групи з гендерних питань – затвердження рекомендацій, внесення певних тез згідно з рекомендаціями щодо оцінювання гендерного впливу у різних галузевих реформах. Наша мета донести, що зміни в регламент Кабінету Міністрів – Конституція для рухів і дій кожного з міністерств. Саме тому ми залучили до роботи сильну експертну групу з державних службовців, міжнародних організацій і громадського сектору, які стали експертним колом для того, щоб донести свою думку, а головне прописати регламент, щоб уряд його затвердив. Ми зробили акцент на роботі з Департаментом стратегічного планування і Директоратом публічного управління – тими, хто формує політику і займаються відповідними змінами.

Наразі не стільки важливо ухвалення законів, скільки їх дотримання. “Партнерство Біарріц”, яке ініціювала Перша Леді дало певний поштовх до зрушень, які почалися в питаннях гендерно-зумовленого насильства, дотримання законодавства, максимальної інтеграції й імплементації європейських норм в українські – це перший крок до євроінтеграції з даного питання. Основний в регламенті – принцип оцінювання. Ми створили певні методичні рекомендації, які зараз застосовуються у галузевих реформах, які уже почали впроваджуватися. Безумовно, що при розробці певних нормативних актів, які спрямовані на правове регулювання галузевих реформ, ми застосовували інструкцію щодо інтеграції гендерних підходів, яка базувалася на наказі міністерства соціальної політики №76 ще від 7 лютого 2020 року.

Як це працює ?

Офіційна державна звітність – статистична, фінансова і адміністративна – вже дає інформацію з розподілом за статтю, віком інвалідністю, етнічним і соціальним походженням. Таким чином це уже є джерело, яке ми повинні систематизувати, щоб міністерства цим не займалися, вивчити його, проаналізувати і внести відповідну зміну в регламент. Часто ми читаємо звіти України щодо виконання міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав людини, Пакту про громадянські політичні права. Хто їх аналізує? Профільні міністерства пропрацьовують їх в рамках своїх повноважень, однак з точки зору гендерного впливу і його оцінці, нам ці звіти цікаві, бо ми їх аналізуємо, беремо з них ті тези і зауваження, які прийняті або не прийняті громадськістю, і обговорюємо, щоб мінімізувати якісь протести щодо даної тематики. Тут максимально потрібно врахувати усю групу зацікавлених осіб. Ми узагальнюємо інформацію через врахування гендерних аспектів в нормативно-правових актах і щодо заходів, які спрямовані на запобігання чи зменшення або усунення ризиків реалізації галузевої реформи у тій чи іншій сфері. Обов’язково ми проводимо комунікаційні компанії щодо підтримки цієї реформи, бо потрібно доносити зміни до громадськості, а уже потім розпочинається етап прийняття рішень. Була певна пояснювальна записка щодо змін в регламент Кабінету Міністрів  з напрацьованими пропозиціями, вони були з позначкою “звернути увагу на міжгалузеву взаємодію”. Дуже важко говорити про міжгалузеву взаємодію, коли не кожен з держслужбовців розуміє, що таке національний план дій щодо впровадження гендерної рівності і саме це я б ставив ключовим моментом в обговоренні. Тому даний план заходів з оцінювання гендерного впливу галузевої реформи був викладений на папір, підписаний як методична рекомендація, і став інструкцією для відповідної систематизації усіх обговорень.  

Вступ до ЕС

Подібні зміни до регламенту суттєво впливають на імплементацію  Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це одна з вимог, яка передбачена угодою і наша мета – реалізувати директиви, за якими слідкує програма “Пульс угоди” при Кабінеті Міністрів, бо вона є індикатором виконання угоди про асоціацію. Міністерство соціальної політики спільно з Міністерством закордонних справ є виконавцем дотримання відповідних директив. Перш за все питання, які ми обговорюємо, передбачені цілями сталого розвитку. П’ята ціль сталого розвитку щодо гендерних питань є нашою заповіддю виконання угоди про асоціацію, вона чітко корелюється, як пряма норма щодо упорядкування законодавства. А його потрібно впорядковувати, бо регламент – це певна Конституція для дій. 

На кожне з міністерств покладені зобов’язання з виконання угоди. Наприклад, є 16 директив у Міністерстві соціальної політики, які треба виконати, і одне з них – це безумовно, упорядкування законодавства з гендерних питань. Та є й приклади інших країн, щодо нехтування правилами. Наприклад, Туреччина, яка однією із перших ратифікувала Стамбульську конвенцію, зараз взагалі з неї вийшла –  це говорить про те, що перш за все завдана репутаційна шкода, підривається авторитет на політичному рівні самих турецьких експертів, які не відстояли дану конвенцію. Вони, як і рада церков України, які заперечували ратифікацію стамбульської конвенції, не заглиблювалися в її зміст. Але питання в тому, що Туреччина отримала великі кошти на реалізацію конвенції, стала майданчиком для обговорень, витратила ці кошти, а потім вийшла з неї, тож виникає питання повернення витрачених коштів. Бо їх могла б використати та держава, яка готова реалізувати цю конвенцію, – наприклад, Україна, яка її ратифікувала. Це була одна з вимог Мінсоцполітики, і це ті зобов’язання, які почали виконуватися. 

Ратифікація Стамбульської конвенції: важливість і перепони

Брюссель не сподівався на те, що Україна зможе ратифікувати Стамбульську конвенцію. Адже цей документ має зобов’язання – збільшення упорядкування законодавства щодо прав жінок, зокрема, збільшення покарання за насильство над жінками, а також застосування відповідної європейської термінології в Україні. Але Рада церков України почала наголошувати на тому, що Стамбульська конвенція нав’язана рухом ЛГБТ в Європі і має нехристиянські підходи, нібито Україна не повинна її ратифікувати і затверджувати. Тож виникає питання. Якщо церква не втручається в справи держави, звідки така увага до ратифікації стамбульської конвенції?

Є багато переваг ратификації Стамбульської конвенції, адже ще ніколи в бюджетах України не було закладено витратної частини на впорядкування питань гендеру, збільшення відповідальності, створення робочих груп і оплату праці громадських організацій, які цим переймаються, бо це вважалося не пріоритетом. А насправді зараз саме час реформувати усі галузі – від економічної до соціальної. Адже у сільській місцевості досі діють стереотипи, що жінка має варити їсти, поратися на городі і все – це її рамки. Стамбульська конвенція дає можливість перш за все законодавцю не робити стереотипних помилок ні у вакансіях, ні в освітянській сфері, ні в охороні здоров’я, ні в доступі до інформації. Наразі створення соціальні громади з реагування, проводиться доволі активна робота в регіонах, метою якої є максимальна верифікація потерпілих, притягнення до кримінальної відповідальності кривдників, розроблені реєстри кривдників від Міністерства юстиції та Мінсоцполітики. До цього реєстру буде наданий доступ і суддівському корпусу, бо це шанс, що суддя, який виносить рішення про покарання для кривдника, матиме розуміння чи це системна його діяльність. Ті, хто блокує таку роботу, є співучасниками покриття кривдників, а не тими, хто бореться проти ратифікації Стамбульської конвенції. 

Гендерне квотування в Україні

Гендерне квотування –  важливий фактор подальшого розвитку України. Щоб досягти успіхів, має бути квота, а вже потім чоловіки і жінки проходять відповідний відбір, але кожне міністерство і кожен центральний орган влади повинні сформувати вимоги – не можна писати, що на посаду потрібна жінка з певним досвідом роботи, потрібно уточнювати – “жінка або чоловік” – не повинен бути акцент на фемінітиві  чи навпаки. Наша мета донести, що коли ми говоримо про гендерну рівність, то мова також йде про інклюзію, про осіб похилого віку, про людей, які не мають доступу до тієї чи іншої інформації. Наша мета максимально вирівняти цю процедуру і дати можливість доступності. Тож Міністерству освіти потрібно провести в рамках свого оцінювання свою роботу, Міністерству охорони здоров’я – свою, Міністерству оборони – свою… Бо скандал, який відбувся 2 роки тому,  із закупівлею підборів в армії для жінок на параді – метою цього не було зробити щось погане, це усе від нерозуміння. Потрібно було розуміння того, що жінка – це не тільки підбори, жінка – це перш за все комфорт, так само як і чоловіки в черевиках, які використовують під час виконання бойових завдань. Тому роботи багато. Але вона триває і ми крок за кроком рухаємося в гендерних питаннях до рівня сильної, обізнаної, європейської країни. 

Авторська колонка підготовлена за фінансової підтримки проєкту «Підтримка жінок, миру та безпеки в Україні», який реалізується ГС «Центр економічного відновлення» (ЦЕВ) у консорціумі з ГО «Ла Страда – Україна», ВГО «Поруч» та ГО «Інститут конструктивної журналістики та нових медіа», за підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Її зміст є виключною відповідальністю Сергія Ніжинського і не обов’язково відображає позицію Посольства Великої Британії в Україні або організацій-членкинь консорціуму проєкту.