рф використовує сексуальне насилля як інструмент війни в Україні — The New York Times

Журналісти The New York Times побували на деокупованих територіях України, аби дослідити та описати історію психологічного, морального, фізичного та ексуального насилля, яку залишили по собі російські війська. Наводимо частковий переклад цього матеріалу.

Ганна Сосонська, слідчий Генеральної прокуратури, слвважає, що російські сили використали сексуальні злочини як зброя війни у місцях, якими вони колись правили. Жертвами тортур ставали не тільки жінки, але й діти та чоловіки.

«Ми стикаємося із цією проблемою сексуального насильства у всіх місцях, які окупувала Росія, – сказала 33-річна Сосонська. — Скрізь: у Київській, Чернігівській, Харківській, Донецькій, а також тут у Херсонській області».

Після кількох місяців бюрократичної та політичної тяганини українські чиновники набирають обертів у документуванні сексуальних злочинів, які широко поширені та руйнівні під час війни, але часто залишаються прихованими під шарами сорому, стигми та страху.

“Ми виявили всі види військових злочинів: згвалтування, примус до оголення, сексуальні тортури” щодо чоловіків, жінок і дітей, – сказала пані Сосонська. За її словами, вимальовується схема злочинів. «Тепер ми бачимо, що у російській армії та серед російських командирів є лінія військових злочинів».

Російські офіційні особи неодноразово відкидали звинувачення у порушенні прав людини, незважаючи на поширені докази та звіти, зібрані українськими та міжнародними слідчими. Прес-секретар МЗС Росії Марія Захарова нещодавно назвала доповідь Комісії ООН з прав людини голослівними свідченнями та не більше ніж «чутками та плітками».

Після розслідування деяких областей, з яких Росія відступила, незалежна міжнародна комісія в жовтні повідомила Організацію Об’єднаних Націй, що «безліч військових злочинів, скоєних в Україні», включали випадки сексуального насильства щодо жінок і дівчаток.

У звіті йдеться, що жертви варіювалися від 80 до 4-річної дівчинки, яку змусили зайнятися оральним сексом із солдатом, що є зґвалтуванням. У ньому докладно описано понад десяток випадків, пов’язаних із груповими зґвалтуваннями, примусом членів сім’ї спостерігати за сексуальним насильством над родичем та сексуальним насильством щодо затриманих.

Ірина Діденко, яка очолює прокуратуру з розслідування таких злочинів, вже порушила 154 справи про сексуальне насильство в умовах конфлікту. За її словами, реальна цифра «набагато більша».

Багато в чому це пов’язано зі стигматизацією згвалтування в консервативному релігійному суспільстві, але також існує глибоко укорінена недовіра до влади в пострадянській системі, яка рідко фокусується на потребах жертв і натомість часто звинувачує їх.

“З нашого досвіду домашнього насильства ми зрозуміли, що жертви в принципі не говорять про це”, – сказала Діденко. За її словами, на війні ще важче, коли їх можуть звинуватити в братанні з ворогом. “Ніхто не прибіжить до нас звертатися”, – сказала вона. «Ось чому ми вирішили, що ми маємо піти до них».

За словами офіційних осіб, із розповідей тих, хто виступив, є докази того, що російські командири знали про зґвалтування або навіть заохочували його. Вейн Джордаш, британський юрист, який консультує українську прокуратуру, сказав, що бачив ознаки мовчазної згоди з боку командирів серед 30 справ, які він розглядав.

Діденко сказала, що існує чітка модель поведінки, коли російські війська захоплюють територію: «Прибувають наземні війська, і на другий-третій день починаються зґвалтування».

Свідки повідомляли, що командири віддавали накази про зґвалтування або давали вказівки, в яких передбачалося, що вони потурають цьому, наприклад, наказуючи солдатам трохи розслабитися.

В одному випадку, описаному пані Діденко, командир сказав своїм людям: «Добре, йдіть», чекаючи біля будинку. Було чути, як один солдат казав: «Ми її просто поб’ємо» про одну жінку та «Цю ми зґвалтуємо».

В іншому випадку вісім російських солдатів зґвалтували та напали на чоловіка, якого зупинили на блокпосту.

«Це не поодинокі випадки, – сказала пані Діденко.

За її словами, існує ще чіткіша схема організованого сексуального насильства у слідчих ізоляторах, які перебувають у віданні російських військовослужбовців, співробітників поліції та силових структур. Слідчі виявили в Херсоні як мінімум чотири великі слідчі ізолятори з яскравими свідченнями систематичних тортур при російських окупантах.

У підвалі бізнес-центру затримані спали на шматках картону у повній темряві та вирізали на стіні циферблати для підрахунку днів та повідомлень.

За словами прокурорів та міської влади, у центрах утримання під вартою мало місце широке сексуальне насильство, зокрема зґвалтування палицями та удари електричним струмом по геніталіях.

Подібність доказів та оповідань у різних містах, що описують методи тортур, допити та співробітників головного розвідувального управління Росії, ФСБ переконало українську прокуратуру в тому, що зловживання можна простежити до російського керівництва.

“Не може бути, щоб солдат зробив це без наказу”, – сказала пані Діденко. ФСБ «приїхала оперативно, знаючи свою справу, закатували всіх за статевими органами», – сказала вона. “Це, безумовно, система”.

Багато українців та їхніх прихильників кажуть, що, на їхню думку, Росія прагне придушити дух опору України та зруйнувати її суспільство.

“Це частина геноциду, – сказала пані Діденко, – але щоб довести це, нам потрібен час”.