Гендерні витрати війни: історія українських жінок
Дослідження ORF
Війна має величезні наслідки для України, й навантаження на жінок та дівчат непропорційно зростає з кожним новим днем боротьби України за незалежність.
Конфлікт ще більше акцентував гендерну нерівність, яка вже посилювалася восьмирічним збройним конфліктом на сході України та, від початку 2020 року, пандемією COVID-19.
У березні 2022 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав розслідування ймовірних військових злочинів та злочинів проти людяності в Україні на тлі повідомлень про згвалтування жінок, загибель цивільних осіб та руйнування цілих міст. Однак, враховуючи, що Росія вийшла з МКС у 2016 році – після того, як суд назвав анексію Криму “окупацією”, – а Україна не може сама посилатися на передбачувані військові злочини, оскільки вона не є членом МКС, жодних дій ще був вжито.
Серед руйнувань, спричинених війною, саме жінки та дівчатка потерпають найбільше. Цьому гендерному погляду на російсько-український конфлікт ще доведеться приділити належну увагу.
Жінки України не були просто глядачами в конфлікті. З моменту першого початку конфлікту українські жінки билися у збройних силах та силах територіальної оборони та служили на дипломатичному та інформаційному фронті. Вони також врятували життя як лікарі, медсестри, лікарняні працівники та добровольці. Ті, хто живе за кордоном, організували масові протести, які закликають до припинення війни.
Незважаючи як на їхній значний внесок, так і на додатковий тягар, особи, які приймають рішення, значною мірою тримають жінок осторонь, чи то в гуманітарних зусиллях, миротворчості чи інших галузях, які безпосередньо впливають на їхнє життя. На формальному рівні прийняття рішень централізація влади та підвищення ролі військових лише ускладнили жінкам вплив на політичні та адміністративні процеси прийняття рішень. Відсутність участі жінок ще більше не забезпечила приділяння належної уваги їхнім потребам та пріоритетам, у тому числі найбільш уразливим та маргіналізованим.
